співучий

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

спі-ву́-чий

Прикметник.

Корінь: --.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. який уміє і любить співати; який багато співає (про людину).
    • багатий людьми, які співають; сповнений співу.
    • піднесений (про настрій).
    • який безперестанно шумить, нагадуючи монотонний спів.
  2. схожий на спів; мелодійно-протяжний, наспівний.
    • який характеризується протяжними мелодійними звуками.
    • який видає протяжні однотонні звуки.
    • сповнений веселого гамору, мелодійних, радісних звуків.
  3. перен.дзвінкий, гучний. ◆ немає прикладів застосування.


Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]