стирчак
Неперевірена версія
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]стир-ча́к
Іменник.
Корінь: -стир-; суфікс: -чак.
Вимова
[ред.]Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- розм. короткий виступ, кілок, що стирчить угору; невеликий загострений виступ або виріз у чомусь. [≈ 1][▲ 1] ◆ Якась баба підвела блідого виснаженого хлопчика. Воно дивилося перестрашеними очима на стирчак мощей. Гнат Хоткевич. Повість «Тарасик»
- розм. короткий обрубок дерева, пень чи кілок, що стирчить із землі. [≈ 2][≠ 2][▲ 2] ◆ Очі не хотіли вірити німому пустоттю: де колись розкошував сад — біліли гострі стирчаки стовбурів. Лідія Гребенюк. «Іванів сад»
- вульг. пеніс, здебільшого в ерегованому стані. [≈ 3][▲ 3] ◆ Вони похапцем розстібують ширінки. В одного зі студентів здоровенний стирчак. Вільям Барроуз. «Голий сніданок»
- розм. діал. будь-який загострений уламок чи гострий виступ, що стирчить. [≈ 4] ◆ Зубами вона схопила кілька колючих стирчаків і витягла їх. Джеймс Кервуд. «Бродяги півночі»
- розм. діал. поділ. людина, яка нерухомо стоїть або нічого не робить. [≠ 5][▲ 5] ◆ Чого стоїш, як стирчак? Берися до роботи! усне мовлення, Поділля
- техн. вертикальна частина механізму або технічної деталі. [▲ 6] ◆ Потім відбулася звірка, і відірваний аркушик настромили на залізний стирчак, поруч із касовими чеками. (у перекладі Т. Жарко), «Еміль Золя. «Au Bonheur des Dames»»
- Синоніми
- Антоніми
- Гіпероніми
- Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]- на стирчаку
- ставати стирчаком
- загострений стирчак
Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія
[ред.]Походить від праслов. *stьrčakъ: «той, що стирчить».
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
| |
Джерела
[ред.]- Гнат Хоткевич. Повість «Тарасик» — 2002.
- Лідія Гребенюк. «Іванів сад» — 2013.
- Вільям Барроуз. «Голий сніданок».
- Джеймс Кервуд. «Бродяги півночі» — переклад 2018 року.
- Усне мовлення. Поділля.
- Еміль Золя. Роман «Au Bonheur des Dames» — переклад 2021 року, Тетяна Жарко.