стрівба
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | стрівба́ | стрі́вби |
Р. | стрівби́ | стрі́вб |
Д. | стрівбі́ | стрі́вбам |
З. | стрівбу́ | стрі́вби |
Ор. | стрівбо́ю | стрі́вбами |
М. | стрівбі́ | стрі́вбах |
Кл. | стрі́вбо* | стрі́вби* |
стрів-ба́
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1e за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -стрів-; суфікс: -б; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА : [stʲrʲiu̯ˈbɑ] (одн.), [ˈstʲrʲiu̯be] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: [стр'іўбá]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- пищаль. ◆ Та й служить Петрій у пана місєць ци там кіко та й усе би добре, коби не стрівба. Гнат Хоткевич.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.