стрівба
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | стрівба́ | стрі́вби |
| Р. | стрівби́ | стрі́вб |
| Д. | стрівбі́ | стрі́вбам |
| З. | стрівбу́ | стрі́вби |
| Ор. | стрівбо́ю | стрі́вбами |
| М. | стрівбі́ | стрі́вбах |
| Кл. | стрі́вбо* | стрі́вби* |
стрів-ба́
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1e за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -стрів-; суфікс: -б; закінчення: -а.
Вимова
[ред.]- МФА : [stʲrʲiu̯ˈbɑ] (одн.), [ˈstʲrʲiu̯be] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: [стр'іўбá]
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- пищаль. ◆ Та й служить Петрій у пана місєць ци там кіко та й усе би добре, коби не стрівба. Гнат Хоткевич.
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
Джерела
[ред.]Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.