стрільба

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

стрільба І[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. стрільба́ стрі́льби
Р. стрільби́ стрі́льб
Д. стрільбі́ стрі́льбам
З. стрільбу́ стрі́льби
Ор. стрільбо́ю стрі́льбами
М. стрільбі́ стрі́льбах
Кл. стрі́льбо* стрі́льби*

стріль-ба́

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1e за класифікацією А. А. Залізняка).Корінь: -стріль-; суфікс: -б-; закінчення:

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. ж. дія за значенням стріляти і звуки, утворювані цією дією. ◆ Крик, галас, стрільба з гармат, мущирів і гаківниць огласився [залунав] по всій околиці. Олекса Стороженко ◆ Стрільба чулася кругом, то ближча, то віддаленіша. Олесь Гончар ◆ [Деві:] Та славно буде! Напечем каштанів, що в мене є. Ото стрільба почнеться! Леся Українка
  2. перев.мн. Навчальні, тренувальні заняття, під час яких стріляють у ціль. ◆ Ідуть військові кораблі На гарнізонні стрільби. Іван Нехода ◆ Курсанти пішли до мішеней, щоб побачити наслідки стрільби. Іван Багмут ◆ — Молоді воїни, — каже майор, — добре діяли по тривозі і на стрільбах показали себе з найкращого боку. Радянська Україна

Синоніми[ред.]

  1. стрілянина, пальба, обстріл, стрільня.

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від др. стрѣльба, далі псл. *strělьba, похідне від псл. *strěl'ati із наростком псл. *-ьba.

Переклад[ред.]

Список перекладів

стрільба ІІ[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. стрільба́ стрі́льби
Р. стрільби́ стрі́льб
Д. стрільбі́ стрі́льбам
З. стрільбу́ стрі́льби
Ор. стрільбо́ю стрі́льбами
М. стрільбі́ стрі́льбах
Кл. стрі́льбо* стрі́льби*

стріль-ба́

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1e за класифікацією А. А. Залізняка).Корінь: -стріль-; суфікс: -б-; закінчення:

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. заст.ж. пищаль. ◆ Він зняв стрільбу, наготовив її до вистрілу. Іван Франко. ◆ Вона подав йому стрільбу грімку, Чіпляє сама ясну шаблю важку, Цілує і пестить, і щастя бажає, І, мов на музики, на бій виряджає. Леся Українка. ◆ У старовину люди вбивали списами й стрільбами. Володимир Самійленко.

Синоніми[ред.]

  1. пищаль, рушниця, стріляха, стрівба.

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • зменш.-пестливі форми:
  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Див. укр. стрільба І.

Джерела[ред.]

Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.