стрільба

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

стрільба І[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. стрільба́ стрі́льби
Р. стрільби́ стрі́льб
Д. стрільбі́ стрі́льбам
З. стрільбу́ стрі́льби
Ор. стрільбо́ю стрі́льбами
М. стрільбі́ стрі́льбах
Кл. стрі́льбо* стрі́льби*

стріль-ба́

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1e за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -стріль-; суфікс: ; закінчення: .

Вимова[ред.]

  • МФА : [stʲrʲilʲˈbɑ] (одн.), [ˈstʲrʲilʲbe] (мн.)
  • УФ: [стр'іл'бá]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. ж. дія за значенням стріляти[[Категорія:Вербальні слова}}]] і звуки, утворювані цією дією. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Крик, галас, стрільба з гармат, мущирів і гаківниць огласився [залунав] по всій околиці. Олекса Стороженко ◆ Стрільба чулася кругом, то ближча, то віддаленіша. О. Т. Гончар ◆ [Деві:] Та славно буде! Напечем каштанів, що в мене є. Ото стрільба почнеться! Леся Українка
  2. перев. мн. навчальні, тренувальні заняття, під час яких стріляють у ціль. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Ідуть військові кораблі На гарнізонні стрільби. Іван Нехода ◆ Курсанти пішли до мішеней, щоб побачити наслідки стрільби. Іван Багмут ◆ — Молоді воїни, — каже майор, — добре діяли по тривозі і на стрільбах показали себе з найкращого боку. Радянська Україна

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість


Етимологія[ред.]

Від др. стрѣльба, далі псл. *strělьba, похідне від псл. *strěl'ati із наростком псл. *-ьba.

Переклад[ред.]

Список перекладів
Список перекладів

стрільба ІІ[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. стрільба́ стрі́льби
Р. стрільби́ стрі́льб
Д. стрільбі́ стрі́льбам
З. стрільбу́ стрі́льби
Ор. стрільбо́ю стрі́льбами
М. стрільбі́ стрі́льбах
Кл. стрі́льбо* стрі́льби*

стріль-ба́

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1e за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -стріль-; суфікс: ; закінчення: .

Вимова[ред.]

  • МФА : [stʲrʲilʲˈbɑ] (одн.), [ˈstʲrʲilʲbe] (мн.)
  • УФ: [стр'іл'бá]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. заст. ж. пищаль. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Він зняв стрільбу, наготовив її до вистрілу. Іван Франко. ◆ Вона подав йому стрільбу грімку, Чіпляє сама ясну шаблю важку, Цілує і пестить, і щастя бажає, І, мов на музики, на бій виряджає. Леся Українка. ◆ У старовину люди вбивали списами й стрільбами. Володимир Самійленко.

Синоніми

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Див. укр. стрільба І.

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]

Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.