суплеція
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | супле́ція | супле́ції |
Р. | супле́ції | супле́цій |
Д. | супле́ції | супле́ціям |
З. | супле́цію | супле́ції |
Ор. | супле́цією | супле́ціями |
М. | супле́ції | супле́ціях |
Кл. | супле́ціє* | супле́ції* |
су-пле́-ці-я
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: --.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
лінгв. ◆ Суплеція коренів -я-/ім- (йм-) проходить крізь давню історію цього дієслова в українській мові. Istorii͡a ukraïnsʹkoï movy: morfolohii͡a, Том 1 Naukova dumka, [1978 254]
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |