січ
Див. також Січ. |
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | сі́ч | сі́ччі |
Р. | сі́ччі | сі́ччей |
Д. | сі́ччі | сі́ччам |
З. | сі́ч | сі́ччі |
Ор. | сі́чю | сі́ччами |
М. | сі́ччі | сі́ччах |
Кл. | сі́чче* | сі́ччі* |
січ
Іменник, неістота, жіночий рід, III відміна (тип відмінювання 8a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -січ-.
Вимова[ред.]
- МФА : [ˈsˈit͡ʃ] (одн.), [ˈsʲit͡ʃʲi] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- істор. окреме містечко, що входило до складу козацької організації у 16–18 столітті. ◆ немає прикладів застосування.
- рукопашний поєдинок, бій із застосуванням холодної зброї (шаблі, списа і т. ін.). ◆ За містом січ кривава Аж до вечора тривала. Іван Франко
Синоніми[ред.]
- -
- січа
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
|
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: січ
- Словник УЛІФ: січ
- Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови. Видавництво «Перун» 2005.