Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	таланли́вий	таланли́ве	таланли́ва	таланли́ві
Р.	таланли́вого	таланли́вого	таланли́вої	таланли́вих
Д.	таланли́вому	таланли́вому	таланли́вій	таланли́вим
З. (^іст./_неіст.)	таланли́вого (іcт.) таланли́вий (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	таланли́ве	таланли́ву	таланли́вих (іст.) таланли́ві (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	таланли́вим	таланли́вим	таланли́вою	таланли́вими
М.	таланли́вім таланли́вому	таланли́вім таланли́вому	таланли́вій	таланли́вих

та-лан-ли́-вий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -талан-; суфікс: -лив; закінчення: -ий.

розм. щасливий, удачливий. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від д.-грец. τάλαντον «вага; талант», сягає праіндоєвр. *tel-, *tol- «нести». В ряді європейських мов слово запозичено через лат. talentum.

Список перекладів