Перейти до вмісту

терен

Перевірена версія
Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]

те́рен

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
відмінок однина множина
Н. те́рен терени́
Р. те́рну терені́в
Д. те́рну терена́м
З. те́рен терени́
Ор. те́рном терена́ми
М. те́рні терена́х
Кл. те́рне* терени́*

терен (не зазначено розбиття на склади)

Іменник чоловічого роду, відмінювання 1*c.

Корінь: -терен-.

Вимова

[ред.]
  • МФА : [ˈtɛren] (одн.), [tereˈnɪ] (мн.)
  • noicon

Семантичні властивості

[ред.]
Значення
[ред.]
  1. колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком. ◆ На одному косогорі розрослась густа-прегуста дереза, терен та шипшина, неначе тонке зелене руно. І. С. Нечуй-Левицький ◆ Кущі терну й черемхи на схилах берега були вже вкриті білим цвітом, як памороззю. П. Й. Панч ◆ Шипшина й терен при дорозі, а в далині – полки дубів. Драй-Хмара
  2. плоди цієї рослини. ◆ Чорний терен красувавсь з-під зеленого листу, а покоштував [покуштував], такий-то вже кислий прийшовся! Марко Вовчок ◆ – Тату, завтра я з Левком думаю піти в ліс по терен. Я знаю, як ви любите квашену ягоду. М. П. Стельмах ◆ Вид [жінки] болісний, жовтий, тільки одні очі, чорні як терен, блищали якимсь божевільним світом.
  3. окрема колючка, шпичка такої або іншої колючої рослини. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Заскалить собі дитина ногу Кілька раз на день, як ходить, Вийме терен та й гадки не має. Франко ◆ З розбігу Сахно шубовснула в самісіньку гущу колючого чагаря. Десятки тернів вп'ялися в її тіло. Ю. К. Смолич

Холоніми

[ред.]
  1. кущ
  2. кущ

Мероніми

[ред.]

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість

Етимологія

[ред.]

Від ?

Переклад

[ред.]
Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів

тере́н

[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки

[ред.]
відмінок однина множина
Н. тере́н тере́ни
Р. тере́на тере́нів
Д. тере́нові
тере́ну
тере́нам
З. тере́н тере́ни
Ор. тере́ном тере́нами
М. на/у тере́ну на/у тере́нах
Кл. тере́ну* тере́ни*

тере́н

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -терен-.

Вимова

[ред.]
  • МФА : [teˈrɛn] (одн.), [teˈrɛne] (мн.)
  • noicon

Семантичні властивості

[ред.]
Значення
[ред.]
  1. місцевість, територія. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Кожде місце довкола тих млинівок, найбільш улюблений терен наших забав, оглядали і обнишпорювали ми зовсім докладно. І. Я. Франко ◆ Карпати – одна з найдавніших слов'янських етнографічних територій. Тут живуть українці, словаки, поляки, чехи. Цей стародавній слов'янський терен здавна цікавив дослідників багатьох галузей наук. з наук. літ.
  2. перен., ґрунт, простір, основа розвитку чого-небудь. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Тут насувається питання: який був кінець сього письменства? Чи підготовило воно терен для нової народної літератури, чи перетворилося органічно в нові, вищі форми? І. Я. Франко

Синоніми

  1. ?
  2. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

[ред.]

Споріднені слова

[ред.]
Найтісніша спорідненість

Етимологія

[ред.]

Від ?

Переклад

[ред.]
Список перекладів
Список перекладів

Джерела

[ред.]