Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	тужли́вий	тужли́ве	тужли́ва	тужли́ві
Р.	тужли́вого	тужли́вого	тужли́вої	тужли́вих
Д.	тужли́вому	тужли́вому	тужли́вій	тужли́вим
З. (^іст./_неіст.)	тужли́вого (іcт.) тужли́вий (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	тужли́ве	тужли́ву	тужли́вих (іст.) тужли́ві (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	тужли́вим	тужли́вим	тужли́вою	тужли́вими
М.	тужли́вім тужли́вому	тужли́вім тужли́вому	тужли́вій	тужли́вих

туж-ли́в-ий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -туж-; суфікс: -лив; закінчення: -ий.

сповнений туги. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ У неділю із шляху долітали тужливі пісні П. Й. Панч, «На калиновому мості,1965,22.»
який виражає тугу, сум. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважа сумного серця, невесело якось говорить… М. М. Коцюбинський, «I, 1955, 181.»
перен. жалібний, протяжний (про крик птахів). ◆ Знімається [лебідь] з тужливим ячанням високо-високо в небо. О. Т. Гончар, « ІІІ, 1959,179.» ◆ А пригадується мені той тужливий 1957-й, коли не стало Любові Кучер (з газ.)
перен. який навіває тугу, сум. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Тож, як тужлива зима доливає всі інші потоки, Ніл зостається в своїх берегах. Зеров, «Вибр.,1966, 364. »

Найтісніша спорідненість
прізвища: Тужанський дієслова: тужити прислівники: тужливо

Від ??

сповнений туги
Англійська_en: sad, melancholy, wailing, wailsome, woeful, woesome, plaintive, plangent, baleful Польська_pl: markotny Російська_ru: тоскливый, заунывный, жалобный; печальный; горестный, скорбный

який виражає тугу, сум

жалібний, протяжний

який навіває тугу, сум

Словник УЛІФ: тужливий
Тужливий // Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Oleg Aleksejczuk. Praktyczny słownik polsko-ukraiński. Kraków,2004,132