уволювати

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я уволю́ю уволю́вав уволю́ватиму  —
Ти уволю́єш уволю́вав
уволю́вала
уволю́ватимеш уволю́й
Він
Вона
Воно
уволю́є уволю́вав
уволю́вала
уволю́вало
уволю́ватиме  —
Ми уволю́єм(о) уволю́вали уволю́ватимем(о) уволю́ймо
Ви уволю́єте уволю́вали уволю́йте
Вони уволю́ють уволю́вали уволю́ватимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. уволю́ючи
Дієприсл. мин. ч. уволю́вавши
Пас. дієприкм. теп. ч. уво́лений
Безособова форма уво́лено

у-во́-лю-ва-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Префікс: у-; корінь: -вол-; суфікс: -юва; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. виконувати, задовольняти (чиїсь волю, бажання тощо). [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]