уволювати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	уволю́ю	уволю́вав	уволю́ватиму	—
Ти	уволю́єш	уволю́вав уволю́вала	уволю́ватимеш	уволю́й
Він Вона Воно	уволю́є	уволю́вав уволю́вала уволю́вало	уволю́ватиме	—
Ми	уволю́єм(о)	уволю́вали	уволю́ватимем(о)	уволю́ймо
Ви	уволю́єте	уволю́вали		уволю́йте
Вони	уволю́ють	уволю́вали	уволю́ватимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	уволю́ючи
Дієприсл. мин. ч.	уволю́вавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	уво́лений
Безособова форма	уво́лено

у-во́-лю-ва-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Префікс: у-; корінь: -вол-; суфікс: -юва; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА : [ʊˈu̯ɔlʲʊu̯ɐte] (одн.), [—] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. виконувати, задовольняти (чиїсь волю, бажання тощо). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: уволювати