увінчувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	уві́нчую	уві́нчував	уві́нчуватиму	—
Ти	уві́нчуєш	уві́нчував уві́нчувала	уві́нчуватимеш	уві́нчуй
Він Вона Воно	уві́нчує	уві́нчував уві́нчувала уві́нчувало	уві́нчуватиме	—
Ми	уві́нчуєм(о)	уві́нчували	уві́нчуватимем(о)	уві́нчуймо
Ви	уві́нчуєте	уві́нчували		уві́нчуйте
Вони	уві́нчують	уві́нчували	уві́нчуватимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	уві́нчуючи
Дієприсл. мин. ч.	уві́нчувавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	уві́нчуваний
Безособова форма	уві́нчувано

у-ві́н-чу-ва-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Префікс: у-; корінь: -вінч-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [ʊˈu̯ʲint͡ʃʊu̯ɐte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. класти вінець кому-небудь на голову як знак високої шани, високого звання чи нагороди за заслуги тощо. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   1. перен. будучи нагородою, уславлювати що-небудь. ◆ Увінчувати лаврами
2. прикрашати (про вінок з чого-небудь або щось, схоже на вінок). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. бути у верхній частині чого-небудь, закінчувати собою верхню частину чого-небудь. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   1. перен. гідно закінчувати, завершувати що-небудь. ◆ Завершує або, краще сказати, «увінчує» серію парний портрет заголовних героїв — капельмейстера Крейслера і кота Мура. Джерело — КіЖ, №5, 2020.
   2. перен. нагороджувати чим-небудь. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: увінчувати