урухомлювати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	урухо́млюю	урухо́млював	урухо́млюватиму	—
Ти	урухо́млюєш	урухо́млював урухо́млювала	урухо́млюватимеш	урухо́млюй
Він Вона Воно	урухо́млює	урухо́млював урухо́млювала урухо́млювало	урухо́млюватиме	—
Ми	урухо́млюєм(о)	урухо́млювали	урухо́млюватимем(о)	урухо́млюймо
Ви	урухо́млюєте	урухо́млювали		урухо́млюйте
Вони	урухо́млюють	урухо́млювали	урухо́млюватимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	урухо́млюючи
Дієприсл. мин. ч.	урухо́млювавши
Безособова форма	урухо́млювано

урухомлювати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Префікс: у-; корінь: -рухомл-; суфікс: -юва; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. надавати руху. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: [[ Російська|]] (ru)

Джерела

• Словник УЛІФ: урухомлювати