халамидник

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

ха-ла-ми́д-ник

Іменник.

Корінь: -халамид-; суфікс: -ник.

Вимова

• • МФА: одн. [/xɐˈlɑmednek/], мн. []
• УФ: [xалами́дник]

Семантичні властивості

Значення

1. розм. зневажл. заст. убогий, злиденний чоловік; босяк, жебрак. ◆ Забажалося йому побути між «халамидниками» — тими каліками-злодюгами, що оселяють кінці великих міст. Панас Мирний
2. розм. зневажл. заст. бешкетник, шибайголова, той, хто порушує спокій. ◆ — Тоді сиди, халамиднику, в запічку! — гримає дядько Себастіян. М. Стельмах

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• халамидницький норов
• мов халамидник на торжищі

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
згрубілі: халамидничок іменники: халамидництво прикметники: халамидницький прислівники: по-халамидницьки

Етимологія

Від гр. χλαμύς → хламида — «накидка, верхній одяг». Первісно — «той, хто носить хламиду»; пізніше — у значенні «зубожілий» або «бешкетник».

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: ragamuffin, rascal, scamp Німецькаde: Strolch, Landstreicher Польськаpl: łobuz, włóczęga Російськаru: голодранец, халамидник

Джерела

• Халамидник // Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
• Етимологічний словник української мови: Том 6. — К.: Наукова думка, 2012.
• Панас Мирний. Лихі люди.
• Михайло Стельмах. Гуси-лебеді летять.