Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	цоркочу́	цоркота́в	цоркота́тиму	—
Ти	цорко́чеш	цоркота́в цоркота́ла	цоркота́тимеш	цоркочи́
Він Вона Воно	цорко́че	цоркота́в цоркота́ла цоркота́ло	цоркота́тиме	—
Ми	цорко́чем (цорко́чемо)	цоркота́ли	цоркота́тимем(о)	цоркочі́м(о)
Ви	цорко́чете	цоркота́ли		цоркочі́ть
Вони	цорко́чуть	цоркота́ли	цоркота́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	цоркочачи́
Дієприсл. мин. ч.	цоркота́вши
Безособова форма	цоркочно

цор-ко-та́-ти

Корінь: -цоркот-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

недок., зах. цокати ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
дзвеніти, брязкати, бринькати ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

цокати