Українська

я-зи́ч-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -язич-; суфікс: -ник.

[2]

той, хто визнає язичество; ідоловірець. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]}
заст. пліткар, базіка. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: язичество, язичниця прикметники: язичеський

Від ??

той, хто визнає язичество
Російська_ru: язычник ^(ru) чол.

пліткар,базіка
Англійська_en: chatter ^(en)