ярмо

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ярмо́	я́рма
Р.	ярма́	я́рем
Д.	ярму́	я́рмам
З.	ярмо́	я́рма
Ор.	ярмо́м	я́рмами
М.	на/у ярмі́ по ярму́	я́рмах
Кл.	ярмо́*	я́рма*

я́р-мо

Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 1d за класифікацією А. А. Залізняка).

кл. відм.

я́рми

Корінь: -ярм-; закінчення: -о.

Вимова

• МФА: [jɐrˈmɔ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. упряж для робочої великої рогатої худоби, зроблена з дерев'яних брусків, з'єднаних у вигляді рами, яку одягають на шию тварин і замикають занозами. ◆ немає прикладів застосування.
2. перен. тягар, ноша. ◆ немає прикладів застосування.
3. перен. гноблення кого-небудь; гніт, утиск. ◆ немає прикладів застосування.
4. техн. частина магнітного кола електричної машини, яка з'єднує між собою її полюси. ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

1. —
2. —
3. —
4. —

Антоніми

1. —
2. —
3. —
4. —

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: яремце прізвища: Яремчу́к прикметники: яремний дієслова: ярми́ти

Етимологія

Від ярмо́ «дерев'яний пристрій запрягати воли», яре́м «тс.», [яре́мці] (мн.) «деталь у парокінному возі» ЛЖит, ярми́на́ «воло, підгорля (у вола, корови)» ВеНЗн, ВеУг, ярмова́ти «уярмлювати» Нед, ярмува́ти «тс.» тж, об’ярми́ти «уярмити» Нед, під'яре́мник «тварина, що ходить у ярмі» Нед, яре́мний, під'яре́мний Нед, уя́ремлений «уярмлений, поневолений», уярми́ти; — рос. білор. ярмо́, др. ярьмъ, яръмъ «ярмо; Терези (назва сузір'я)», пол. jarzmo «ярмо», чеськ. jařmo, словац. jarmo, болг. ярем, мак. јарем, сербохорв. jaṕaм, словен. jarem, стсл. ꙗрьмъ «тс »; — psl. (j)arьmo, (j)arьmъ «знаряддя, пристрій для запрягання» походить від кореня *(j)ar- (< іє. *arə-, ar-) «з'єднувати», наявного в п. ko-jarz-yć «пов'язувати, з'єднувати», а також, мабуть, у psl. *remy (род. в. одн. remene), укр. ре́мінь; споріднене з гр. ἁρμὀς «з'єднання, місце з'єднання», гр. ἁραρισκω «складаю, з'єдную», гр. ἅρμα «віз; колісниця», лат. arma «зброя; збруя», санскр. arpáyati «вставляє, закріплює», ara «спиця колеса», áram «припасований, відповідний», вірм. yarmar «тс.», առնեմ aṙnem «роблю», авест. araiti «вбиває, утверджує»; праіндоєвр. *ār- «зв'язувати»; менше підстав для зближення (Reichelf KZ 46, 316—320) з лат. armentum «худоба». — Фасмер IV 561; ЭССЯ 1, 76—78; Черных II 472; Горяев 436; Sławski І 508—509; Boryś 205, Machek ESJČ 217, Skok I 757, Pokorny 55, 58. — Пор. ре́мінь.

Переклад

упряж для робочої великої рогатої худоби
Англійськаen: yoke (en) Болгарськаbg: ярем (bg) Німецькаde: Joch (de) сер. Польськаpl: jarzmo (pl) сер. Словацькаsk: jarmo (sk) сер. Угорськаhu: járom (hu), iga (hu)

тягар, ноша

гноблення кого-небуд
Китайськаzh: ь

частина магнітного кола електричної машини

Джерела

• Словник УЛІФ: ярмо

Білоруська

Морфосинтаксичні ознаки

ярмо (не зазначено розбиття на склади)

Іменник, середній рід.

Корінь: --.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. ярмо (аналог укр. слову). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. ярмо (аналог укр. слову). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. ярмо (аналог укр. слову). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• валы ў ярме
• жывецца як валу ў ярме
• працаваць як вол у ярме
• скінуць ярмо
• уперціса ек вол у ермо
• цягнуць як вол [ярмо]

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ярмо́ «дерев'яний пристрій запрягати воли», яре́м «тс.», [яре́мці] (мн.) «деталь у парокінному возі» ЛЖит, ярми́на́ «воло, підгорля (у вола, корови)» ВеНЗн, ВеУг, ярмова́ти «уярмлювати» Нед, ярмува́ти «тс.» тж, об’ярми́ти «уярмити» Нед, під'яре́мник «тварина, що ходить у ярмі» Нед, яре́мний, під'яре́мний Нед, уя́ремлений «уярмлений, поневолений», уярми́ти; — рос. білор. ярмо́, др. ярьмъ, яръмъ «ярмо; Терези (назва сузір'я)», пол. jarzmo «ярмо», чеськ. jařmo, словац. jarmo, болг. ярем, мак. јарем, сербохорв. jaṕaм, словен. jarem, стсл. ꙗрьмъ «тс »; — psl. (j)arьmo, (j)arьmъ «знаряддя, пристрій для запрягання» походить від кореня *(j)ar- (< іє. *arə-, ar-) «з'єднувати», наявного в п. ko-jarz-yć «пов'язувати, з'єднувати», а також, мабуть, у psl. *remy (род. в. одн. remene), укр. ре́мінь; споріднене з гр. ἁρμὀς «з'єднання, місце з'єднання», гр. ἁραρισκω «складаю, з'єдную», гр. ἅρμα «віз; колісниця», лат. arma «зброя; збруя», санскр. arpáyati «вставляє, закріплює», ara «спиця колеса», áram «припасований, відповідний», вірм. yarmar «тс.», առնեմ aṙnem «роблю», авест. araiti «вбиває, утверджує»; праіндоєвр. *ār- «зв'язувати»; менше підстав для зближення (Reichelf KZ 46, 316—320) з лат. armentum «худоба». — Фасмер IV 561; ЭССЯ 1, 76—78; Черных II 472; Горяев 436; Sławski І 508—509; Boryś 205, Machek ESJČ 217, Skok I 757, Pokorny 55, 58. — Пор. ре́мінь.

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

Іменник.

Корінь: --.

Вимова

• МФА: []

• прослухати вимову

  noicon

Семантичні властивості

Значення

1. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ярмо́ «дерев'яний пристрій запрягати воли», яре́м «тс.», [яре́мці] (мн.) «деталь у парокінному возі» ЛЖит, ярми́на́ «воло, підгорля (у вола, корови)» ВеНЗн, ВеУг, ярмова́ти «уярмлювати» Нед, ярмува́ти «тс.» тж, об’ярми́ти «уярмити» Нед, під'яре́мник «тварина, що ходить у ярмі» Нед, яре́мний, під'яре́мний Нед, уя́ремлений «уярмлений, поневолений», уярми́ти; — рос. білор. ярмо́, др. ярьмъ, яръмъ «ярмо; Терези (назва сузір'я)», пол. jarzmo «ярмо», чеськ. jařmo, словац. jarmo, болг. ярем, мак. јарем, сербохорв. jaṕaм, словен. jarem, стсл. ꙗрьмъ «тс »; — psl. (j)arьmo, (j)arьmъ «знаряддя, пристрій для запрягання» походить від кореня *(j)ar- (< іє. *arə-, ar-) «з'єднувати», наявного в п. ko-jarz-yć «пов'язувати, з'єднувати», а також, мабуть, у psl. *remy (род. в. одн. remene), укр. ре́мінь; споріднене з гр. ἁρμὀς «з'єднання, місце з'єднання», гр. ἁραρισκω «складаю, з'єдную», гр. ἅρμα «віз; колісниця», лат. arma «зброя; збруя», санскр. arpáyati «вставляє, закріплює», ara «спиця колеса», áram «припасований, відповідний», вірм. yarmar «тс.», առնեմ aṙnem «роблю», авест. araiti «вбиває, утверджує»; праіндоєвр. *ār- «зв'язувати»; менше підстав для зближення (Reichelf KZ 46, 316—320) з лат. armentum «худоба». — Фасмер IV 561; ЭССЯ 1, 76—78; Черных II 472; Горяев 436; Sławski І 508—509; Boryś 205, Machek ESJČ 217, Skok I 757, Pokorny 55, 58. — Пор. ре́мінь.