ізольований

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. ізольо́ваний ізольо́вана ізольо́ване ізольо́вані
Р. ізольо́ваного ізольо́ваної ізольо́ваного ізольо́ваних
Д. ізольо́ваному ізольо́ваній ізольо́ваному ізольо́ваним
З. ізольо́ваного (іcт.)
ізольо́ваний (неіст.)
ізольо́вану ізольо́ване ізольо́ваних (іст.)
ізольо́вані (неіст.)
О. ізольо́ваним ізольо́ваною ізольо́ваним ізольо́ваними
М. ізольо́ванім
ізольо́ваному
ізольо́ваній ізольо́ванім
ізольо́ваному
ізольо́ваних

і-зо-льо́-ва-ни·й

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -ізол-; суфікси: -ов-ан-; закінчення: -ий

Вимова[ред.]

  • МФА: [izɔ̝ˈlʲɔ̈wɑ̽nɪi̯]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Дієпр. пас. мин. ч. до ізолювати. ◆ Я особисто, з ряду причин, опинився серед письменників ізольованим. Олександр Довженко, «I», 1958 р. ◆ Усі електричні проводи в приміщеннях повинні… бути ізольованими захисною оболонкою. , «Столярно-будівельна справа», 1957 р. // ізольовано, безос. присудк. сл. ◆ Показати лабораторії категорично відмовився [Гальванеску], попередивши, що їх зовсім ізольовано в так званому лівому корпусі. Юрій Смолич, «I», 1958 р.
  2. у знач. прикм. Окремий, відокремлений. ◆ Усі тепер хочуть краще жити, всім заманулося ізольованих квартир. Михайло Чабанівський, «Стоїть явір…», 1959 р. ◆ З дослідів на ізольованому серці відомо, що дотик зондом до внутрішньої оболонки серця викликає скорочення серця. , «Фізіологічний журнал, VI, 2», 1960 р.

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Похідне утворення від ізолювати, див.

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]