ізольований
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | ізольо́ваний | ізольо́вана | ізольо́ване | ізольо́вані |
| Р. | ізольо́ваного | ізольо́ваної | ізольо́ваного | ізольо́ваних |
| Д. | ізольо́ваному | ізольо́ваній | ізольо́ваному | ізольо́ваним |
| З. | ізольо́ваного (іcт.) ізольо́ваний (неіст.) |
ізольо́вану | ізольо́ване | ізольо́ваних (іст.) ізольо́вані (неіст.) |
| О. | ізольо́ваним | ізольо́ваною | ізольо́ваним | ізольо́ваними |
| М. | ізольо́ванім ізольо́ваному |
ізольо́ваній | ізольо́ванім ізольо́ваному |
ізольо́ваних |
і-зо-льо́-ва-ни·й
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -ізол-; суфікс: -овн; закінчення: -ий.
Вимова[ред.]
- МФА: [izɔ̝ˈlʲɔ̈wɑ̽nɪi̯]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- дієпр. пас. мин. ч. до ізолювати. ◆ Я особисто, з ряду причин, опинився серед письменників ізольованим. Олександр Довженко, «I», 1958 р. ◆ Усі електричні проводи в приміщеннях повинні… бути ізольованими захисною оболонкою. , «Столярно-будівельна справа», 1957 р. // ізольовано, безос. присудк. сл. ◆ Показати лабораторії категорично відмовився [Гальванеску], попередивши, що їх зовсім ізольовано в так званому лівому корпусі. Юрій Смолич, «I», 1958 р.
- у знач. прикм. окремий, відокремлений. ◆ Усі тепер хочуть краще жити, всім заманулося ізольованих квартир. Михайло Чабанівський, «Стоїть явір…», 1959 р. ◆ З дослідів на ізольованому серці відомо, що дотик зондом до внутрішньої оболонки серця викликає скорочення серця. , «Фізіологічний журнал, VI, 2», 1960 р.
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Похідне утворення від ізолювати, див. Шаблон:етимологія:ізолювати
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |