імперія

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	імпе́рія	імпе́рії
Р.	імпе́рії	імпе́рій
Д.	імпе́рії	імпе́ріям
З.	імпе́рію	імпе́рії
Ор.	імпе́рією	імпе́ріями
М.	імпе́рії	імпе́ріях
Кл.	імпе́ріє*	імпе́рії*

імпе́рія

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -імпе́р-; суфікс: -і; закінчення: -я.

Вимова

• • МФА: одн. [imˈpɛrʲijɐ], мн. [imˈpɛrʲiji]

• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. Велика монархічна держава, на чолі якої стоїть імператор. ◆ Протягом століть імператори Східної Римської імперії поширювали межі імперії й скорили мечем велику частину тогочасного світу Джерело — (Скл., Святослав, 1959, 129).
2. Велика імперіалістична держава, що, як правило, має колонії.◆ На руїнах старих колоніальних імперій утворились десятки нових, незалежних держав, кровно заінтересованих у збереженні миру Джерело — (Рад. Укр., 8.XI 1960, 2).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: імператор, імператриця, імперіалізм, імперіаліст, імперіалістка прикметники: імперський, імператорський, імперіалістичний

Етимологія

Від лат. imperium

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: empire (en) Білоруськаbe: імперыя (be) жін. Польськаpl: imperium (pl) чол. Російськаru: империя (ru) жін.

Джерела

• Словник УЛІФ: імперія
• Імперія // Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1970—1980.