індичня

Українська

інди́чня

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина	обм. ч.
Н.	інди́чня	інди́чні	інди́чні
Р.	інди́чня	інди́чень	інди́чень
Д.	інди́чня	інди́чням	—
З.	інди́чню	інди́чні	інди́чні
Ор.	інди́чнею	інди́чнями	—
М.	інди́чні	інди́чнях	—
Кл.	інди́чне*	інди́чні	—

ін-ди́ч-ня

Іменник, неістота, жіночий рід, III відміна (парадигма відмінювання 3 О W; тип відмінювання 2*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -індич-; суфікс: -н; закінчення: -я.

Вимова

• • МФА: одн. [enˈdɪt͡ʃnʲɐ], мн. [enˈdɪt͡ʃnʲi]

• Прослухати вимову

• УФ: [і^инди́чн’а]

Семантичні властивості

Значення

1. те ж саме, що індичник ◆ Батько зробив тимчасову індичню, щоб індичата не погубилися в городині. З публіцистичної літератури [СУМ-20] ◆ Фермерська добре облаштована індичня знаходилася за селом. З газети [СУМ-20]

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Утворено за допомогою суфіксу -н від індик, далі від лат. indicus, що є субстантивованою формою прикметника з виразу pāvō indicus «індійський павич»; назва зумовлена тим, що індик був завезений у Європу в XVI ст. з Америки, або т. зв. Вест-Індії. Запозичено через посередництво пол. indyk з новолатинської. Пор. білор. інды́к, пол. indyk, jędyk, рос. индю́к, [инды́к], сербохорв. индѝјот, словац. indyk. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.

Переклад

Список перекладів
Російськаru: индюша́тник (ru) чол., индюша́тня (ru) жін.

Джерела

• Словник української мови: в 20 т. / НАН України, Укр. мовно-інф. фонд; за ред. В. М. Русанівського. — К. : Наук. думка, 2010—. — ISBN 978-966-00-1050-5
• Инди́чня // Словарь української мови : в IV т. = Словарь украинского языка : в IV т. / Ред. журналу «Кіевская старина» ; упор. з додатком власного матеріалу Б. Грінченко = Ред. журнала «Кіевская старина» ; ред. с доп. собств. матеріала Б. Гринченко. — Надрук. з вид. 1907—1909 фотомеханіч. способом. — К. : Вид. Акад. наук УРСР, 1958. — Т. II : З — Н. — С. 193. — 30 000 прим.

індичня́

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина	обм. ч.
Н.	індичня́	—	—
Р.	індичні́	—	—
Д.	індичні́	—	—
З.	індичню́	—	—
Ор.	індичне́ю	—	—
М.	індичні́	—	—
Кл.	індичне́*	—	—

ін-дич-ня́

Іменник, неістота, жіночий рід, III відміна (парадигма відмінювання 3 Ф W; тип відмінювання 2*b за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Корінь: -індич-; суфікс: -н; закінчення: -я.

Вимова

• • МФА: [endeˈt͡ʃnʲɑ]
• УФ: [і^инди^ечн’а́]

Семантичні властивості

Значення

1. збірн. зграя індиків, індичок ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Утворено за допомогою суфіксу -н від індик, далі від лат. indicus, що є субстантивованою формою прикметника з виразу pāvō indicus «індійський павич»; назва зумовлена тим, що індик був завезений у Європу в XVI ст. з Америки, або т. зв. Вест-Індії. Запозичено через посередництво пол. indyk з новолатинської. Пор. білор. інды́к, пол. indyk, jędyk, рос. индю́к, [инды́к], сербохорв. индѝјот, словац. indyk. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.

Переклад

Список перекладів
Російськаru: индюшня́ (ru) жін.

Джерела

• Индичня́ // Словарь української мови : в IV т. = Словарь украинского языка : в IV т. / Ред. журналу «Кіевская старина» ; упор. з додатком власного матеріалу Б. Грінченко = Ред. журнала «Кіевская старина» ; ред. с доп. собств. матеріала Б. Гринченко. — Надрук. з вид. 1907—1909 фотомеханіч. способом. — К. : Вид. Акад. наук УРСР, 1958. — Т. II : З — Н. — С. 193. — 30 000 прим.