ґрявчати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	ґрявчу́	ґрявча́в	ґрявча́тиму	—
Ти	ґрявчи́ш	ґрявча́в ґрявча́ла	ґрявча́тимеш	ґрявчи́
Він Вона Воно	ґрявчи́ть	ґрявча́в ґрявча́ла ґрявча́ло	ґрявча́тиме	—
Ми	ґрявчи́м(о)	ґрявча́ли	ґрявча́тимем (-емо)	ґрявчі́м(о)
Ви	ґрявчи́те	ґрявча́ли		ґрявчі́ть
Вони	ґрявчу́ть	ґрявча́ли	ґрявча́тиму́ть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	ґрявчачи́
Дієприсл. мин. ч.	ґрявча́вши
Безособова форма	—

ґряв-ча́-ти

Дієслово, недоконаний вид, неперехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 6b.

Корінь: -ґрявча-; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [ɡrʲɐu̯t͡ʃɐte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. ◆ По цілих ночах ґрявчит тот пташок. Вх. Уг. 235 . ◆ Качка грявчит. Вх. Уг. 235.

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: ка́ркать (ru), кря́кать (ru)

Джерела

• Словник Грінченка/ґрявча́ти