-к
Зовнішній вигляд
Українська
[ред.]Словотворча одиниця (суфікс).
Вимова
[ред.]Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- суфікс вживається в основах якісних прикметників, поширений ◆ нудкий, стійкий
- суфікс властивий для іменників жіночого роду, продуктивний, поширений. У давальному і місцевому відмінках однини іменників [к] чергується з [ц] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- вказує на осіб жіночої статі ◆ космонавтка, горянка
- вказує на суб'єктивну оцінку (варіанти -очк, -ечк) ◆ гілочка, донечка
- вказує на предметність і одиничність ◆ гумка, полуничка, крупинка
- вказує на окремі предмети тощо ◆ мазепинка, вишнівка, малолітка, стінівка
- вказує на опредмечену дію, процес, назви предметів ◆ мандрівка, подачка
- суфікс в основах іменників, вживаних тільки в множині, вказує на опредмечену дію, предмети, поширений. У родовому множини суфікс -к змінюється на -ок ◆ висівки, вигадки
- суфікс в основах іменників чоловічого роду ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- вказує на особу, що виконує певну дію, непоширений ◆ угадько
- вказує на особу, що споріднена з іншою, непоширений◆ дядько
- суфікс вживається в основах іменників середнього роду, вказує на здрібнілість (варіанти -очк, -ячк) ◆ відерко, зіллячко
- див. -ськ ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- Синоніми
- Антоніми
- Гіпероніми
- Гіпоніми
Етимологія
[ред.]Переклад
[ред.]Список перекладів | |
Джерела
[ред.]- Полюга Л. М. Словник українських морфем. — Львів: Світ, 2001. — 448 с. — ISBN 966-603-105-1