іменник

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	іме́нник	іме́нники
Р.	іме́нника	іме́нників
Д.	іме́ннику іме́нникові	іме́нникам
З.	іме́нник	іме́нники
Ор.	іме́нником	іме́нниками
М.	на/в іме́ннику	на/в іме́нниках
Кл.	іме́ннику*	іме́нники*

і·ме́н-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 2 О; тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -імен-; суфікси: -н-ник-

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. лінгв. самостійна частина мови, що означає назву предмета, поняття, явища ◆ немає прикладів застосування.
2. ювел. спеціальний знак, що засвідчує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів

Антоніми

1. -
2. -

Гіпероніми

1. частина мови, слово
2. знак

Споріднені слова

• зменш.-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники: іменниковий
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від ??

Переклад

частина мови

• англійська: noun, substantive
• вірменська:
• білоруська:
• болгарська:
• грецька:
• грузинська:
• есперанто:
• естонська:
• інтерлінгва:
• іспанська: sustantivo, nombre sustantivo
• італійська:
• каталонська:
• китайська:
• корейська:
• латинська:
• латиська:
• литовська:
• нідерландська:
• німецька: Substantiv, Hauptwort
• норвезька (букмол):
• польська:
• російська: существительное, имя существительное
• словацька:
• словенська:
• турецька:
• фінська:
• французька:
• чеська:
• шведська:
• японська:

спеціальний знак

• англійська: stamp
• вірменська:
• білоруська:
• болгарська:
• грецька:
• грузинська:
• есперанто:
• естонська:
• інтерлінгва:
• іспанська:
• італійська:
• каталонська:
• китайська:
• корейська:
• латинська:
• латиська:
• литовська:
• нідерландська:
• німецька:
• норвезька (букмол):
• польська:
• російська: клеймо
• словацька:
• словенська:
• турецька:
• фінська:
• французька:
• чеська:
• шведська:
• японська: