кантон
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина | обм. ч. |
|---|---|---|---|
| Н. | канто́н | канто́ни | канто́ни |
| Р. | канто́ну | канто́нів | канто́нів |
| Д. | канто́ну канто́нові |
канто́нам | — |
| З. | канто́н | канто́ни | канто́ни |
| Ор. | канто́ном | канто́нами | — |
| М. | канто́ні канто́нові канто́ну |
канто́нах | — |
| Кл. | канто́не | канто́ни* | — |
кан-то́н
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 7 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка). Неістота. Загальна назва. Конкретне поняття. Непохідне.
Корінь: -область-.
Вимова
[ред.]- МФА: [kɐnˈtɔn]
- УФ: [канто́н]
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- федеративна одиниця Швейцарії.
- дрібна адміністративно-територіальна одиниця Франції, Бельгії, Еквадору та ін.
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ??
Переклад
[ред.]| федеративна одиниця Швейцарії | |
| |
Джерела
[ред.]- Словник УЛІФ: кантон
- Кантон // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.