старий
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
---|---|---|---|---|
Н. | стари́й | стара́ | старе́ | старі́ |
Р. | старо́го | старо́ї | старо́го | стари́х |
Д. | старо́му | старі́й | старо́му | стари́м |
З. | старо́го старий |
стару́ | старе́ | стари́х старі́ |
О. | стари́м | старо́ю | стари́м | стари́ми |
М. | старо́му старі́м |
старі́й | старі́м старо́му |
стари́х |
ста-ри́й
Прикметник, ад'єктивне відмінювання 1b.
Корінь: -стар-; закінчення: -ий.
Вимова[ред.]
- МФА: [stɐˈrɪi̯]
прослухати вимову
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- який існує довгий час, давно створений [≠ 1] ◆ На кладці, обнявшися, стояли дві дівчини і, забувши про все на світі, виводили стару сумовиту пісню. М. П. Стельмах
- який прожив багато років, який досяг старості [≠ 2] ◆ На призьбі, затиснувши бородою скрипку, сидів старий циган. О. Т. Гончар
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
який існує довгий час, давно створений | |
|
який прожив багато років | |
|