позбавляти кого-небудь здатності чітко мислити або заважати тверезо і реально сприймати щось. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Хатня задуха паморочить голову, руки мимохіть простягаються до вікна (Дніпрова Чайка).
(кому) зваблювати кого-небудь, закохувати у себе. ◆ — Що з тобою сталося, Тетяно?… Бачу, що Сагайдак тобі остаточно запаморочив голову(С. Добровольський).
(чим) зацікавлюючи кого-небудь чимсь, ошукувати, обманювати, розраховуючи на наївність, довірлівість і т. ін. ◆ — Так ось що,— Ковалів підійшов до Батури впритул,— не обіцяйте їм золотих гір. Не паморочіть голови великими надіями, …не кожну річку можна відновити(М. Чабанівський).
прослухати вимову?, файл