алібі
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | а́лібі | — |
Р. | а́лібі | — |
Д. | а́лібі | — |
З. | а́лібі | — |
Ор. | а́лібі | — |
М. | а́лібі | — |
Кл. | а́лібі* | — |
а́-лі-бі
Іменник, неістота, середній рід, незмінний (тип відмінювання 0 за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -алібі-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- юр. перебування обвинуваченого в момент злочину в іншому місці як доказ його непричетності до злочину. ◆ Свідки захисту переконливо довели алібі підсудних
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: алібі
- Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
- Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики /Уклад. і головний редактор В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003 ISBN 966-569-178-3