аферистка
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | афери́стка | афери́стки |
Р. | афери́стки | аферисток |
Д. | аферистці | афери́сткам |
З. | афери́стку | аферисток |
Ор. | афери́сткою | афери́стками |
М. | на/у аферистці | на/у афери́стках |
Кл. | афери́стко | афери́стки |
а-фе-ри́ст-ка
Іменник, істота, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -аферист-; суфікс: -к; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА : [ɐfeˈrɪstkɐ] (одн.), [ɐfeˈrɪstke] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- жін. ім. до аферист. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від афе́ра, афери́ст; — рос. болг. сербохорв. афера, білор. афёра, пол. в.-луж. afera, чеськ. словац. aféra, мак. афера, словен. afêra; — запозичення з французької мови; фр. affaire «справа, афера» утворене з префікса а- що походить від лат. ad- «до-, при-», і дієслова фр. faire «робити», що зводиться до лат. facere «тс.». СІС 79; Шанский ЭСРЯ І 1, 176; Kopaliński 33; Holub—Lyer 70; Младенов 11; Dauzat 14. — Див. ще авантю́ра, факт.
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
Російська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | одн. | мн. |
---|---|---|
Н. | афери́стка | афери́стки |
Р. | афери́стки | аферисток |
Д. | афери́стке | афери́сткам |
З. | афери́стку | аферисток |
О. | афери́сткой афери́сткою |
афери́стками |
П. | афери́стке | афери́стках |
а-фе-ри́ст-ка
Іменник, істота (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -аферист-; суфікс: -к; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- аферистка (аналог укр. слову). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від афе́ра, афери́ст; — рос. болг. сербохорв. афера, білор. афёра, пол. в.-луж. afera, чеськ. словац. aféra, мак. афера, словен. afêra; — запозичення з французької мови; фр. affaire «справа, афера» утворене з префікса а- що походить від лат. ad- «до-, при-», і дієслова фр. faire «робити», що зводиться до лат. facere «тс.». СІС 79; Шанский ЭСРЯ І 1, 176; Kopaliński 33; Holub—Lyer 70; Младенов 11; Dauzat 14. — Див. ще авантю́ра, факт.
Джерела[ред.]
- Українська мова
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Істоти/uk
- Українські іменники, відмінювання 3*a
- Українські слова з суфіксом -к
- Українські слова морфемної будови слова R-s-f
- Nomina feminina/uk
- Сторінки без прикладів ужитку
- Слова з 9 букв/uk
- Людина/uk
- Фемінітиви/uk
- Погані люди/uk
- Соціальні ролі/uk
- Аферисти/uk
- Російська мова
- Російські лексеми
- Російські іменники
- Істоти/ru
- Жіночий рід/ru
- Російські іменники, відмінювання 3*a
- Російські слова з суфіксом -к
- Російські слова морфемної будови слова R-s-f
- Слова з 9 букв/ru
- Людина/ru
- Фемінітиви/ru
- Погані люди/ru
- Соціальні ролі/ru
- Аферисти/ru
- Вікісловник:Статті міжмовної омонімії/2