бандурист
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | бандури́ст | бандури́сти |
Р. | бандури́ста | бандури́стів |
Д. | бандури́стові бандури́сту |
бандури́стам |
З. | бандури́ста | бандури́стів |
Ор. | бандури́стом | бандури́стами |
М. | бандури́стові бандури́сту |
бандури́стах |
Кл. | бандури́сту | бандури́сти |
бан-ду-ри́ст
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бандур-; суфікс: -ист.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- музикант, який грає на бандурі, або співак, що акомпанує собі на бандурі. Капела бандуристів ◆
- етн. в Україні з давніх часів: мандрівний народний співець, що акомпанував собі на бандурі й нерідко сам складав пісні та думи; кобзар. ◆ Бандуристе, орле сизий, Добре тобі, брате: Маєш крила, маєш силу, Є коли літати (Т. Шевченко).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
|
Список перекладів | |