квиток

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	квито́к	квитки́
Р.	квитка́	квиткі́в
Д.	квитко́ві квитку́	квитка́м
З.	квито́к	квитки́
Ор.	квитко́м	квитка́ми
М.	квитко́ві квитку́	квитка́х
Кл.	квитку́*	квитки́*

кви-то́к

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -квит-; суфікс: -ок.

Вимова

• МФА : [kʋeˈtɔk] (одн.), [kʋeˈtkɪ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. паперова чи картонна картка певної форми з відповідним написом, що дає право користуватися чим-небудь, входити куди-небудь, брати участь у чомусь і т. ін. ◆ Трамвайний квиток
2. документ, особове посвідчення про належність до організації, товариства, установи тощо. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. заст. квитанція, розписка. ◆ немає прикладів застосування.
4. заст. судова повістка. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• трамвайний квиток, тролейбусний квиток, автобусний квиток — разовий квиток на проїзд в громадському транспорті
• проїзний квиток — місячний квиток на проїзд в громадському транспорті
• квиток в один кінець — виїхати назавжди, не повернутись, зробити щось, що не має вороття назад
• квиток на концерт Кобзона = квиток в один кінець

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Польськаpl: bilet (pl) чол.

Список перекладів

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: квиток
• Квиток // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.