клінічний стан хворого
Українська[ред.]
Тип та синтаксичні ознаки[ред.]
Стійка словосполука (термін). Використовується як іменна група.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- мед. сукупність ознак (показників, рис, самопочуття або настрою), виявлених відповідно до певних вимог якості дослідження, які характеризують функціонування систем організму (серцево-судинної, дихальної, травної, нервової, кістково-м'язової, сечовидільної та ін.) на момент обстеження. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Етимологія[ред.]
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- О.Р.Пулик. Моніторинг клінічного стану хворих з мозковим інсультом. Клінічна та експериментальна патологія. т.ІХ, №4(34),2010.с.86.
- Й.І.Канюк.Простий метод вияскравлення доказовості клінічного стану хворого з позиції анестезіолога і лікаря-інтенсивіста. Біль.знеболювання і інтенсивна терапія.№1д,2006, с.7-9.