прикандичити
Українська[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
---|---|---|---|---|
Я | приканди́чив | приканди́чу | — | |
Ти | приканди́чив приканди́чила | приканди́чиш | приканди́ч | |
Він Вона Воно |
приканди́чив приканди́чила приканди́чило | приканди́чить | — | |
Ми | приканди́чили | приканди́чим(о) | приканди́ч | |
Ви | приканди́чили | приканди́чте | ||
Вони | приканди́чили | приканди́чать | — | |
Дійсн. дієприкм. мин. ч. | ||||
Дієприсл. мин. ч. | приканди́чивши | |||
Дієприкм. пас. мин. ч. | приканди́чений | |||
Безособова форма | — |
прикандичити (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a.
Префікс: при-; корінь: -кандич-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова[ред.]
- МФА: [prekɐnˈdɪt͡ʃete]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- жарг. покалічити або вбити кого-небудь, причавивши, вдаривши і т. ін. [≈ 1][▲ 1] ◆ Олеговi вистачило кебети зрозумiти, що зараз я ладна прикандичити його i найкращий вихiд у цiй ситуацiї — забратися геть. О. та В. Є. Авраменки, «Зруйновані зорі», 2007 р.
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
Категорії:
- Українська мова
- Українські лексеми
- Українські дієслова
- Доконаний вид
- Перехідні дієслова
- Дієслова, дієвідміна 4a
- Українські слова з префіксом при-
- Українські слова з суфіксом -и
- Українські слова морфемної будови слова pr-R-s-f
- Жаргонізми/uk
- Слова з 12 букв/uk
- Слова, відсутні у ВТССУМ
- Каліцтво/uk
- Дієслова травмування/uk
- Дієслова каузації болю/uk
- Дієслова каузації страждань/uk
- Дієслова каузації смерті/uk
- Дієслова фізичного впливу/uk
- Дієслова ударювання/uk
- Дієслова удару/uk