Ґалан
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина | обм. ч. |
|---|---|---|---|
| Н. | Ґала́н | Ґалани́ | Ґалани́ |
| Р. | Ґалана́ | Ґалані́в | Ґалані́в |
| Д. | Ґалано́ві Ґалану́ |
Ґалана́м | — |
| З. | Ґалана́ | Ґалані́в | Ґалані́в |
| Ор. | Ґалано́м | Ґалана́ми | — |
| М. | Ґалані́ Ґалано́ві Ґалану́ |
Ґалана́х | — |
| Кл. | Ґала́не | Ґалани́ | — |
Ґа-ла́н
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 1 ФкФ; тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка); власне ім'я (прізвище).
Корінь: -Ґалан-.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- українське прізвище [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- Синоніми
- ↑ ?
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від іменника ґала́н «півень особливої породи», далі від очевидної контамінації прикметника голла́ндський як означення породи курей і рум. golan «голий» (у цих курей гола шия). — Мельничук Молд. эл. 165. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |