Обговорення користувача:MotoRoma

Вміст сторінки не підтримується іншими мовами.
Матеріал з Вікісловника

Бог створив сни, щоб показати шлях сплячому, очі якого в тьмі. Давньоєгипетський текст

    Що таке сновидіння? Протягом тисячоліть сновидіння розглядалися як послання богів, як наслідки розладу шлунку, як досконала нісенітниця, що утворилася з колишніх переживань, що збереглися у людини, як прояви ба-жань або як простий рефлекс у відповідь на стукіт у віконце.

З найдавніших часів люди цікавилися снами і вважали їх значущими. Доста-тньо пригадати історію біблійного Йосипа, який був звільнений з в'язниці і став керівником землями фараона завдяки тому, що успішно розкрив значен-ня снів самого фараона. Багато вчених спочатку бачили у сні вирішення проблем, над якими працю-вали, і лишень потім усвідомлюючи вирішували їх.

      Вивчення сновидінь з наукової точки зору почалося лише в XX столітті.  Дослідженням  проблеми сновидінь займалися  Шуберт і Шернер. У фізіоло-гічних концепціях наголошувалося, що всі особливості сновидінь витікають з хаотичної діяльності мозку, зануреного в сон і реагуючого в цьому нейроди-намічному стані на різні зовнішні і внутрішні подразники. Психологічні тео-рії пояснювали сновидіння як продовження денної психічної діяльності під час сну.

Проблемою сновидінь серйозно цікавився Крепелін, так під його керівницт-вом була підготовлена дисертація «Дослідження глибини сну» (1890), а в 1910 р. Крепелін представив роботу про структурні зміни мови у сні. У віт-чизняній психіатрії систематичне наукове вивчення сновидінь тривалий час не робилося. Важливий внесок в цю проблему вніс В. Н. Касаткин (1967, 1983), він представив опис феноменології сновидінь, зокрема при різних не-рвово-психічних порушеннях. У роботах М. І. Рибальського (1983, 1989) приводиться психопатологічний аналіз сновидінь у психічно хворих осіб.

1. Фройдівське трактування сновидінь. Значний внесок у вивченні сновидінь зробив родоначальник психоаналізу Зігмунд Фройд. У 1900 році вийшла його книжка «Тлумачення сновидінь», в якій він вперше виклав цілісну наукову теорію виникнення сновидінь, їх біо-логічну, психологічну і соціальну сутність. Фрейд став першим мудрецем, який висунув якісну теорію про сновидіння. Вся решта ідей - з наукових - бу-дуються на його думках.

   Людиною рухають неусвідомлювані потяги, прагнення і бажання. Це різ-ного роду сексуальні схильності, страшна агресія.  "Підсвідомими" вони за-лишаються тому, що від усвідомлення їх утримує наш внутрішній "цензор". Цензура потрібна в основному потім, що ми боїмося втратити схвалення ба-тьків і друзів, та і страшнувато побачити в собі деякі "гидоти".  Будучи вити-сненими і пригніченими, прагнення не зникають. Вони залишаються настіль-ки сильними, що знаходять вираз в численних формах, одна з яких - сни. 

І в житті, і в снах "неправильні" бажання прагнуть проявити себе, але в насті-льки спотвореному і невпізнанному вигляді, що на рівні свідомості ми не можемо зрозуміти, що вони означають. Сон, по Фрейду, є фізіологічна потреба. Людина бачить уві сні виконання своїх бажань в замаскованому або явному вигляді, і таким чином сновидіння тримають її у спокої під час сну. А якби в сновидіннях підсвідомі бажання виявляли свою істинну суть, в не-прикритому вигляді, то сплячий би прокинувся і був би невиспаним. Смерті ж від недосипання підсвідомість собі не хоче.

    Фрейд розкрив адаптивне значення біологічної функції сну для людини як способу відновлення психічної рівноваги через катарсичну дію сновидінь, сприяючих розрядці нереалізованих і ефектно заряджених бажань, замінюю-чи дію. Психоаналіз, на відміну від мистецтва тлумачення сновидінь в дав-нину, не зосереджений на передбаченні майбутнього, а прагне розкрити ми-нуле з метою глибшого розуміння проблем людини в справжній. На основі онтогенетичного підходу Фрейд спочатку зосередив увагу на аналізі снови-дінь дитини як доступніших і простіших. В результаті їх вивчення він дійшов висновку про те, що «сновидіння — це як би невиконане бажання».
      При спробі зрозуміти значення сновидіння, пояснити його Фрейд засто-сував розроблений ним метод вільних асоціацій. При аналізі необхідно роз-класти сновидіння на елементи, щоб пацієнт міг віддатися вільним асоціаці-ям по кожному елементу сновидіння. Під час аналізу збираються воєдино думки, які виникають при вільному асоціюванні відносно кожного з елемен-тів сновидіння при дотриманні певних правил: 

а) не звертати уваги на явний зміст — воно не є перешкодою для аналізу; б) аналізувати кожен елемент сновидіння, не зв'язуючи його відразу з іншими або зі всім сновидінням; чекати, поки приховане не виникне в свідомості. Фрейд відносить саме сновидіння до явного змісту, а матеріал в результаті аналізу — до змісту прихованого. Процес переробки прихованого змісту в явне він назвав роботою сновидіння.

    По суті, всіма сновидіннями є, як вважає автор психоаналізу, дитячі сни. З погляду виконання бажань сновидіння бувають трьох видів. По-перше, сно-видіння, що представляють витіснені бажання в незамаскованому вигляді; це переважно дитячі сновидіння, вони рідко зустрічаються у дорослих. По-друге, більшість сновидінь, які висловлюють витиснені бажання в замаскова-ному вигляді. По-третє, сновидіння, що представляють витиснені бажання, але без або з недостатнім маскуванням їх. Так звані страшні (кошмарні) сно-видіння зображають відверте виконання витісненого бажання. 
   Оскільки сновидінню при цьому не вдається «виконати» бажання сплячо-го, то частина болісного афекту сновидіння зберігається в його явному змісті. Іноді до повного здійснення справа не доходить, оскільки людина просто прокидається, тобто цензура сновидіння використовує замість спотворення останній засіб, що залишився в її розпорядженні, — перервати сон під впли-вом наростаючого страху перед натиском несвідомих бажань. Бувають і ясні сновидіння із страшним змістом, але без відчуття страху. Проте вони пред-ставляють добре замасковане виконання витіснених бажань.

2. Юнгіанська теорія сновидінь.

          Значний внесок у вивчення сновидінь, і використання їх  в психотера-пії вніс Карл Густав Юнг. Він відкинув теорію сновидінь Фройда як вико-нання бажань, виділяючи натомість функцію компенсації в несвідомих про-цесах і теологічний характер в  останніх. Каузальна точка зору Фройда на сновидіння, на думку Юнга, веде до одноманітності значення та пояснення, фіксованого значення символу, тоді як теологічна точка зору «осягає в образі сновидіння вираження зміненої психологічної ситуації і не визнає фіксовано-го значення символу». У широкому значенні Юнг визначає сновидіння як «спонтанне самозображення дійсній ситуації в несвідомому, представлене в символічній формі».
    Юнг вважав комплекси (утворення особи, що відкололися) «архітектором сновидінь і царською дорогою до несвідомого». Він надавав особливу увагу сновидінням у випадках виникнення утруднень в ході аналітичної психоте-рапії. На думку Юнга, якщо достатньо довго і грунтовно роздумувати над змістом сновидіння, то завжди щось виявиться для розуміння проблем паціє-нта. Нерідко сновидіння звернені до минулого і нагадують про забуте і втра-чене. В цьому випадку вони можуть допомогти подолати застій, продемонст-рувати можливості розвитку особи, сновидіння можуть також указувати на проблемні, конфліктні поточні життєві ситуації, які в такому аспекті ніколи не сприймалися свідомістю даного пацієнта. Юнг рахував, що сновидіння нічого не приховує — ми просто не розуміємо його мови безпосередньо. При аналізі сновидінь він використовував філологічний метод і логічний принцип, який називається  ампліфікацією (розширенням), тобто пошук паралелей. За допомогою ампліфікації відбувається пов'язання особового контексту снови-дінь з універсальними образами. Ампліфікація припускає використовування історичних, міфічних і культурних паралелей, для того, щоб прояснити ме-тафоричний зміст символів сновидіння. Даний    підхід до інтерпретації сно-видінь дозволяє сновидцю зрозуміти як унікальність проявів несвідомого, так і його універсальне значення, побачити свою особу як синтез індивідуально-го і колективного початків.
    Тому Юнг вважав обізнаність в питаннях психології первісних народів, міфології, археології і порівняльної історії релігій важливою для психотера-певта, оскільки в цих областях знаходяться аналогії, якими можна збагатити ідеї пацієнтів. Психоаналітик прагне допомогти хворому розібратися в дієвих моментах його сновидінь і зробити для нього ясним загальне значення сим-волів, що містяться в них. Якщо сновидіння засноване на особовому матеріа-лі, то і асоціації носять індивідуальний характер, але якщо сон міфологічний по структурі, то його мова універсальна і будь-який інтерпретатор може ви-користовувати паралелі для конструювання тексту. Коли в сновидіннях вияв-лялися археипні фігури, Юнг пояснював пацієнту, що його випадок не уніка-льний і його психіка функціонує на рівні, близькому до загальнолюдського. Психічне страждання нерідко ізолює людину від суспільства, і тут чималу роль виконує розуміння або, як рахував Юнг, віра у те, що конфлікт не інди-відуальна трагедія, а одночасне страждання всіх, загальна ноша часу. Ця точ-ка зору піднімає людину над собою і об'єднує зі всім людством. Зведення хвороби на загальний, вищий і безособовий рівень має значний лікувальний ефект.
        Таким чином, інтерпретація сновидінь по Юнгу включає наступні по-ложення: 

1) інтерпретація повинна привнести щось нове в свідомість, але не повторю-ватися; вона може уловити компенсаторно-психологічний намір процесу сновидіння;

2) інтерпретатор повинен брати до уваги особистий контекст життя індивіда і його психобіографічного досвіду; ці чинники разом з впливом його соціаль-ного оточення (яке іноді називають колективною свідомістю) виявляються шляхом асоціації;
3) символічний зміст сну — незалежно від його сюжету — стає ціннішим, якщо порівнюється з типовими культурними, історичними, міфологічними мотивами; вони збагатять особистий контекст сновидіння і пов'язують його з «колективним несвідомим»; подібні порівняння мають на увазі трудомістку роботу по ампліфікації;
4) інтерпретаторам слід «залишатися вірними образу сну», триматися якомо-га ближче до змісту сновидіння; асоціація і ампліфікація розглядаються як способи додання початковому образу більшої жвавості, значення і доступно-сті; проте образ сну належить самому сновидінню і його слід співвідносити з його власним психічним життям; 

5) основний критерій «плідності» інтерпретації — чи робить вона можливим зрушення в позиціях свідомості сновидіння. Крім того, Юнг рахував, що бі-льшість снів може інтерпретуватися на суб'єктивному рівні (мається на увазі «глибина», або рівень,) або на об'єктивному рівні (передбачається вихід на поверхневий рівень, в світ реальних життєвих подій).









3. Робота з сновидіннями в психодрамі.

         У зв'язку з появою нових можливостей представляє інтерес робота з сновидіннями в психодрамі. Якщо психоаналіз розрізняє дві категорії сну, тобто явний і прихований зміст сновидіння по Фройду, або значення снови-діння на об'єктивному і суб'єктивному рівнях по Юнгу, то в психодрамі  бе-реться до уваги третя категорія — екзистенціальний зміст сновидіння, або зміст дії по Моренно. У ньому прихований і явний зміст сновидіння співпа-дає. При психодраматичній переробці сновидіння воно не тлумачиться на рі-вні раціонального, а яснішає в процесі гри завдяки моренівському синтезу дії і мови, передсвідомого і свідомого в близькому до сну, але все таки свідомо-му психічному стані пацієнта. Всі тлумачення виходять від самого протагоні-ста, але до них він підводиться не через роздум, а безпосередньо шляхом спонтанної дії і емоційного переживання образів сновидіння. Спираючись на свій величезний досвід психодраматичної роботи з сновидіннями, Моренно затверджував наступні постулати:
1) людина найглибше здатна відчути щось на рівні психодраматичної дії, по-тім на рівні реальності і тільки тоді — на вербальному рівні непсиходраматч-ної психотерапії; 

2) «викликання» і усвідомлення в процесі психодрамотерапії важливих подій з минулого і справжнього, сновидінь і фантазій знаходиться в прямо пропор-ційному відношенні з глибиною переживання, якої пацієнт досягає в психо-терапії; 3) психотерапевтичної зміни особи і стійкого зцілення можна досягти тільки на рівні дії. При психодраматичній роботі з сновидіннями ведучий просить протагоніста представити на сцені, наприклад, відповідно до змісту снови-діння, реальну спальню. Там, де стоїть його ліжко, протагоніст лягає на під-логу. Сцена злегка затемнена. Протагоніст закриває очі. Він зосереджується на образі, що приснився, і описує побачене. «Сновидіння» просять зобразити сон на сцені. Пацієнт вибирає з групи тих учасників, які будуть дійовими особами його сновидіння, потім розставляє на сцені уявні декорації і присту-пає до відтворення сну в психодрамі. Сновидіння або його продовження у вигляді сну наяву може вийти на рівень реального або залишатися в символі-чній формі. Після відтворення сну здійснюється ролевий зворотний зв'язок протагоніста і партнерів. Вони описують відчуття, пережиті ними в процесі зображення персонажів з сновидіння. Психодраматична робота з сновидін-ням складається з трьох частин: відтворення самого сну, його продовження і спонтанної актуалізації латентного бажання, або обігу необоротної події. Перевага психодраматичної роботи з сновидіннями в порівнянні з психоана-лізом полягає в можливості символічної драматизації продовження снови-діння, яке звичайно уривається в кульмінаційній точці конфлікту або скрут-ного положення. Для протагоніста це психодраматичне продовження є поле-мікою з прихованим чином сновидіння, яка майже завжди приводить до ви-рішення конфлікту, пережитого в емоційній дії.












4. Гештальтпідхід про роботу зі сновидіннями.

            На відміну від психоаналізу, в гештальт-терапії сновидіння не інтер-претуються — вони «програються» і використовуються для інтеграції особи. 

Перлс вважав, що різні частини сну є фрагментами особи. Для того, щоб до-сягти інтеграції, необхідно їх сумістити, знову визнати за своїх ці спроекто-вані, відчужені частини особи і приховані тенденції, які виявляються в сно-видінні. За допомогою програвання об'єктів сну, окремих його фрагментів може бути знайдено зміст сновидіння через його переживання, а не за допо-могою аналізу. Кожен елемент сновидіння розглядається як потенційне дже-рело змісту, пов'язаного з певним аспектом реального існування пацієнта. Суть роботи над сновидінням полягає в оцінці його як актуального, а не пройшов, явища і як форми дії, а не основи для інтерпретації. Оскільки іден-тифікація є протилежністю відчуженню, ототожнення з окремими елемента-ми сновидіння сприяє якнайповнішому контакту з фрагментами власної осо-би, що відділилися, сприяє їх асиміляції і, таким чином, приводить до зрос-тання інтеграції особи.








ВИСНОВКИ Психологія сновидіння і техніки розкриття їх таємниць були вершиною ана-літичних відкриттів. Розуміння сновидінь дозволить визначити вплив мину-лого на теперішній час, а також чудасії і прийоми первинних несвідомих процесів. Для чуйного терапевта сни стають постійним викликом розумінню життя психіки. Частково аналітична техніка намагається обернути сам тера-певтичний сеанс в ситуацію "квазисну", якщо терапевт прагне створити кон-трольовану ситуацію для регресії. Іноді терапевту варто подивитися на спан-теличуючий його сеанс як на розказане пацієнтом сновидіння. Що знайшло явний вираз, а що залишилося приховане? Де існує зміщення , де згущуван-ня, де провідний ефект? Така кардинальна зміна, немов день перетворюється на ніч, а ніч - в день, знову і знову впливатиме на терапевта через прояснюю-чі моменти таємничого процесу сновидінь.