Сонце

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

Іменник, середній рід.

Корінь: --.

Вимова[ред.]

  • Loudspeaker.png прослухати вимову?, файл
  • УФ: []
  • Семантичні властивості[ред.]

    Значення[ред.]

    1. зоря, навколо якої обертається Земля та вісім інших планет Сонячної системи, а також комети, астероїди, та інші дрібні об'єкти. Єдина зоря, найбільший та наймасивніший об'єкт Сонячної системи. ◆ немає прикладів застосування.
    2. світило

    Синоніми[ред.]

    Небесне світило, світило, небесний диск, геліос.

    Антоніми[ред.]

    Гіпероніми[ред.]

    Гіпоніми[ред.]

    Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

    Споріднені слова[ред.]

    • зменш.-пестливі форми:
    • іменники:
    • прикметники:
    • дієслова:
    • прислівники:

    Етимологія[ред.]

    Від праслав. *sъlnьce, якого також беруть походження: давньоукр. сълньце, ст.-слав. слъньцє (ἥλιος; Остром., Супр.), болг. слъ́нце, сербохорв. су̑нце, словенськ. sо̑lnсе, чеськ. slunce, словацьк. slnce, польськ. słоńсе, в.-луж. słónco, н.-луж. słуńсо. Праслав. *sъlnьсе — від *sъlnь, ср. по́солонь (см.), ст.-слов. бєсльньнъ (ἀνήλιος; Супр.), а також солнопік, солноворо́т. Аналогічно се́рце. Походить к праіндоєвр. *séh₂wl, ср.: лит. sáulė «солнце», латышськ. saũle, др.-пруськ. saule, др.-инд. svar- ср. р., вед. súvar (род. п. sū́ras) ср. р. «сонце, світ, небо», sū́ras, sū́rуаs «сонце», авест. hvarǝ (род. п. ẋvǝŋg ср. р. «сонце, сонячне світло», готськ. sauil «сонце», кимр. haul, лат. sōl ср. р., греч. ἥλιος, гомер. ἠέλιος, дор. ἀ̄έλιος (и.-е. *sāvel), алб. hyll, уll «зірка» (*sūl-), далі сюди ж готськ. sunnô ж., др.-в.-нем. sunnа «сонце», стародавнє и.-е. основа на -l: -n.

    Переклад[ред.]

    Список перекладів