Шаблон:етимологія:ковтати²
ко́вта́ти² «бити, стукати; битися, стукатися» СУМ, Ж, ко́втатися «стукатися крашанками (напівобрядова дитяча гра)» Me, ковт (вигук, що відтворює звук від удару) Ж; — рос. колта́ть «хитати; кульгати, шкандибати», пол. kiełtać «різати; молоти; коливати, ворушити, мішати», мак. се клътя «хитатися»;— *kъl̥tati «ворушити, хитати, штовхати», пов'язане чергуванням голосних з psl. *koltiti «колотити». — Sławski II 147; Bern. I 660. — Див. ще колоти́ти.