аж
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
Частка. підсилювальна частка, сполучник
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
Частка[ред.]
- уживається для підсилення ознаки або дії. ◆ Ідуть хвилини, Земля, здається, аж горить... Старицький
- уживається перед словами, що означають кількість, указуючи на її значність; повний, цілий. ◆ Вже ж минуло з того часу Аж три довгі роки, Як втопилась дівчинонька У річці глибокій Леся Українка
- уживається перед словами, що означають місце або час дії, звичайно з прийменниками до, за, на та ін., вказуючи на досягнення далекої або крайньої межі; самий. ◆ А над самою водою Верба похилилась; Аж по воді розіслала Зеленії віти Тарас Шевченко
- з тим самим значенням — у підрядних реченнях часу із сполучниками поки, доки. ◆ Погасне світло; та палають очі, Аж поки досвітки в вікно тихенько Заглянуть сивими очима Леся Українка
- уживається для вираження несподіваності дії; як ось, коли раптом. ◆ Дивлюся, аж світає, Край неба палає Тарас Шевченко
Сполучник[ред.]
- cполучає підрядне наслідкове речення з головним; так що. ◆ Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться Іван Котляревський
- виражає протиставний зв'язок між сурядними реченнями або однорідними членами речення; а, а тим часом. ◆ Я думала, що спить батько, Аж він умирає Тарас Шевченко
- cполучає підрядне речення часу з головним; доти... поки, поки. ◆ Редакція журналу, певне, чекає, аж я пошлю передплату, і через те мені книжок не посилає Леся Українка
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники: аж-аж-аж
Фразеологізми[ред.]
- аж геть
- аж надто
- аж ніяк не
- аж он
- аж ось де
- аж от де
- аж ось коли
- аж от коли
- аж гульк
- аж глядь
- аж ось
- аж от
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
частка | |
сполучник | |
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: аж
- Словник УЛІФ: аж
- Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
- Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики /Уклад. і головний редактор В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003 ISBN 966-569-178-3
- Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.