аж

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

підсилювальна частка, сполучник

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

Частка[ред.]
  1. уживається для підсилення ознаки або дії. ◆ Ідуть хвилини, Земля, здається, аж го­рить... Старицький
  2. уживається перед словами, що означають кіль­кість, указуючи на її значність; повний, цілий. ◆ Вже ж минуло з того часу Аж три довгі роки, Як втопилась дівчинонька У річці глибокій Леся Українка
  3. уживається перед словами, що означають місце або час дії, звичайно з прийменниками до, за, на та ін., вказуючи на досягнення далекої або крайньої межі; самий. ◆ А над самою водою Верба похилилась; Аж по воді розіслала Зеленії віти Тарас Шевченко
    1. з тим самим значенням — у підрядних реченнях часу із сполучниками поки, доки. ◆ Погасне світло; та палають очі, Аж поки досвітки в вікно тихенько Заглянуть сивими очима Леся Українка
  4. уживається для вираження несподіваності дії; як ось, коли раптом. ◆ Дивлюся, аж світає, Край неба палає Тарас Шевченко
Сполучник[ред.]
  1. cполучає підрядне наслідкове речен­ня з головним; так що. ◆ Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться Іван Котляревський
  2. виражає протиставний зв'язок між сурядними ре­ченнями або однорідними членами речення; а, а тим ча­сом. ◆ Я думала, що спить батько, Аж він умирає Тарас Шевченко
  3. cполучає підрядне речення часу з головним; до­ти... поки, поки. ◆ Редакція журналу, певне, чекає, аж я пошлю передплату, і через те мені книжок не по­силає Леся Українка

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники: аж-аж-аж

Фразеологізми[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

  • Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
  • Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики /Уклад. і головний редактор В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003 ISBN 966-569-178-3
  • Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.