ану

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Вигук.

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. розм. виг. Виражає спонукання до дії. ◆ — Ану, горлиці! — гукнув з кучі Денис Деканенко Квітка-Основ'яненко
  2. виг. Уживається перед знахідним відмінком осо­бових займенників 2 і 3 ос. з відтінком присудковості в значенні, близькому до геть. ◆ Ану тебе, дай мені спокій!
  3. частка Уживається на початку речення, яке вира­жає сумнів, припущення, здогад про що-небудь неба­жане; виступає в значеннях, близьких до словоспо­лучень: а що як, а коли. ◆ Гнат обійшов увесь двір, заглядав по всіх кутках — теляти нема. Гната взяла тривога. Ану ж де замерзне, дурне, під тином? Коцюбинський

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерело[ред.]