арешт

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	аре́шт	аре́шти
Р.	аре́шту	аре́штів
Д.	аре́штові аре́шту	аре́штам
З.	аре́шт	аре́шти
Ор.	аре́штом	аре́штами
М.	на/у аре́шту	на/у аре́штах
Кл.	аре́шту*	аре́шти*

а-ре́шт

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -арешт-.

Вимова

• МФА : [ɐˈrɛʃt] (одн.), [ɐˈrɛʃte] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. позбавлення волі, взяття під варту кого-небудь. ◆ Грабунки, заборони, труси і арешти Мов град на хлопську зігнуту, прибиту спину Еллан
2. юр. судова заборона вільно розпоряджатися власним майном.◆ — Оформляйте справу до суду. Накладіть арешт на домашні речі В. С. Кучер
3. заст. приміщення для осіб, позбавлених волі; в'язниця. ◆ Три неділі вже кум у арешті сидів, А селом якийсь шум, наче рій той гудів І. Я. Франко

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від Шаблон:етимологія:арешт

Переклад

позбавлення волі, взяття під варту кого-небудь
Польськаpl: aresztowanie (pl) сер. Російськаru: арре́ст (ru) чол.

судова заборона вільно розпоряджатися власним майном

приміщення для осіб, позбавлених волі; в'язниця

Джерела

• Словник УЛІФ: арешт