безголосий

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Прикметник.

Корінь: --.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. який втратив голос ◆ Від сарайчика загавкав древній і вже майже безголосий від старості пес Головко
    1. який має поганий або слабий голос ◆ Де там йому співати — він зовсім безголосий
    2. глухий, неголосний ◆ Засміявся [Панталаха] коротким, безголосим, грудним сміхом Франко
  2. перен. беззвучний, тихий; німий ◆ Працівників у полі не чути. Одчайдушний безголосий сум обгорнув усе Яновський
  3. перен. безсловесний ◆ Лис поважно докладає: «Великий господар! Се безголоса твар [риби] Пред королем своїм лику є, Радіє і танцює...» Глібов

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • зменшено-пестливі форми:
  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]