безмовний

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

Прикметник.

Корінь: --.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. який нічого не говорить, мовчить ◆ Мама стояла біля неї, бліда й безмовна Ю. К. Смолич
   1. який неохоче розмовляє, не любить багато говорити; мовчазний ◆ Він сидів, як німий, перед нею, і мельникова дочка знудилася б з тим безмовним гостем Марко Вовчок
   2. який не має здатності говорити; безсловесний ◆ Панам всюди добре, а вже тим хлопам.. Гнуть спини наші люди, мов ті воли... безмовнії Чабанівський
   3. перен. який не наважується подати голос, висловити свою думку; боязкий, покірний ◆ А раб безмовний — не людина, Гарматне м'ясо тільки він... Чернявський
   4. який виявляється без слів, не супроводжується мовленням ◆ Тричі владика Нептун виринав і в безмовному гніві Руки в повітря здіймав Зеров
   5. перен. у якому не чути ніяких звуків; тихий ◆ Ще повні темряви, задуми Безмовні вранішні ліси Нагнибіда

Споріднені слова

• зменшено-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: безмовний