Українська

Прикметник.

Корінь: --.

який не має просвітку, позбавлений світла; темний (про ніч і т. ін.) ◆ Туман знов десь узявся, стирав верхами небо, долами поле і сіяв нудне щось і безпросвітне Коцюбинський
1. який не припиняється; тривалий, постійний ◆ Але дощ не безпросвітний. Вчора, наприклад, зовсім гарний і сухий був день Леся Українка
перен. сумний, безрадісний ◆ Та смутна минулість безпросвітна відійшла у темряву віків Забіла
розм. який відзначається великою мірою негативної ознаки ◆ Побалакавши з селянами, що прикидалися безпросвітними дурнями, Шахай почув одинокий постріл недалеко Яновський

Від ??

Список перекладів