Українська

відм.	однина			множина
відм.	чол. р.	сер. р.	жін. р.	множина
Н.	благогові́йний	благогові́йне	благогові́йна	благогові́йні
Р.	благогові́йного	благогові́йного	благогові́йної	благогові́йних
Д.	благогові́йному	благогові́йному	благогові́йній	благогові́йним
З. (^іст./_неіст.)	благогові́йного (іcт.) благогові́йний (неіст.) {{{з (чол, неіст)}}}	благогові́йне	благогові́йну	благогові́йних (іст.) благогові́йні (неіст.) {{{з (мн, неіст)}}}
О.	благогові́йним	благогові́йним	благогові́йною	благогові́йними
М.	благогові́йнім благогові́йному	благогові́йнім благогові́йному	благогові́йній	благогові́йних

бла-го-го-ві́й-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -благ-; інтерфікс: -о-; корінь: -говій-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

книжн. сповнений найщирішої поваги, шани; безмежно відданий; побожний ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від благогові́ти «ставитися з глибокою пошаною», благогові́ння, благогові́йний; — рос. благогове́ть, д.-рус. благоговѣти, болг. благогове́я; — запозичено в давньоруську мову з старослов’янської; ст.-слов. благоговѣти, утворене з основ благо і говѣти «ставитися з релігійною пошаною», є калькою д.-грец. εὐλαβής «тс.», утвореного з εύ «добре» і λαβεἰσται «поважати, боятися».— Шанский ЭСРЯ І 2, 129.— Див. ще бла́го, гові́ти.

Список перекладів