благочестивий

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

Прикметник.

Корінь: --.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. книжн., заст. який додержується приписів релігії; побожний, набожний ◆ В рік волі попував у нас один старий благочестивий батюшка М. П. Стельмах
   1. який виявляє ознаки благочестя (в 1 знач.), виражає побожність ◆ Благочестиві міни помаленьку щезли І. С. Нечуй-Левицький
2. належний до православної віри ◆ Як же воно так, що благочестивий панотець потяг до католика? Свидницький

Споріднені слова

• зменшено-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: благочестивий