близнюк

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

Іменник.

Корінь: --

Вимова

 вимова^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. дитина, що народилася одночас­но з іншою в однієї матері ◆ Його щастя дійшло до зеніту, коли Ганя в рік по шлюбі вродила йому близнюків І. Я. Франко
2. перен., частіше мн. про дуже схожих між собою тварин або схожі предмети; з'єднані однакові предмети, воли, що ходять у парі і т. ін. ◆ В руках його погойдувались у вузлику горнята-близнюки. Видко, під­парубчак ніс батькові обід М. П. Стельмах

Споріднені слова

• зменш.-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів