блудити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

блудити І[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Дієслово. Відповідне дієслово доконаного виду — ?

Корінь: --

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. ходити, їздити і т. ін. навмання, не знаючи шляху, напрямку; блукати ◆ Ото ж тая дівчинонька, Що сонна блудила Шевченко
  2. перен. поволі рухатися, пересуватися в різних на­прямках, переходити з одного предмета на інший ◆ В тій хвилі збудилася [пані Олімпія] і прожогом сіла на ліжку. Широко розкриті очі блудили в пітьмі, що панувала у її покою Франко
    1. раз у раз з'являтися і зникати ◆ Рахівник за столом читає газету. І ввесь час по губах у нього блудить недобра усмішка Головко
  3. діал. помилятися, робити помилки ◆ Я блудив бага­то, блудив, бо правди і добра шукав, в добро і правду віруючи свято Франко

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]

блудити ІІ[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Дієслово. Відповідне дієслово доконаного виду — ?

Корінь: --

Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. заст. вести роз­пусне статеве життя ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]