блідий

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

Прикметник.

Корінь: --.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. без рум'янця; позбавлений природного кольору (про обличчя) ◆ Біда як жънка бліда, але ж лиха година, коли жінка — як калина Українське прислів'я
2. неяскравий, слабо забарвлений ◆ Світало. На блідому небі ясно горіла зірниця М. М. Коцюбинський
   1. який слабо світиться, дає слабке світло ◆ Місяць блідий крізь туман прозира І. Я. Франко
3. перен. невиразний, недосконалий ◆ Не хочу перечитувати того, що написав, бо знаю, що воно бліде і не може змалювати розкішного гірського образу в Кузьмі-Дем'яні М. М. Коцюбинський
4. уживається як складова частина різних ботанічних та інших назв-термінів ◆ Бліда поганка

Споріднені слова

• зменшено-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: блідий