Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]
| відмінок
|
однина
|
множина
|
| Н.
|
боги́ня
|
боги́ні
|
| Р.
|
боги́ні (боги́ни)
|
боги́нь
|
| Д.
|
боги́ні
|
боги́ням
|
| З.
|
боги́ню
|
боги́нь
|
| Ор.
|
боги́нею
|
боги́нями
|
| М.
|
боги́ні
|
боги́нях
|
| Кл.
|
боги́не
|
боги́ні
|
бо-ги́-ня
Іменник, істота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бог-; суфікс: -ин; закінчення: -я.
Семантичні властивості
[ред.]- в античній міфології і деяких східних релігіях — божество жіночої статі ◆ [Кассандра:] Боги й богині тільки слуги в храмі Леся Українка
- скульптурна фігура такого божества ◆ В руїнах давній храм на гострому шпилі, Там незворушно сплять у мертвому спокої Богині з мармуру Зеров
- перен. про жінку, дівчину надзвичайної, чарівної вроди ◆ Дріадам нічого робить Перед такою красотою, Перед богинею такою! Т. Г. Шевченко
- про кохану жінку ◆ — Музо моя, богине моя! — думав Бала-буха, пригадуючи собі Онисю І. С. Нечуй-Левицький
Усталені словосполучення, фразеологізми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Прислів’я та приказки
[ред.]Від Шаблон:етимологія:бог
