Українська

Прикметник.

Корінь: --.

який завжди говорить неправду; схильний брехати (в 1 знач.) ◆ Брехлива свекруха невістці не вірить Українське прислві'я ◆ Ми й між людьми чимало знаєм Брехливих прихвоснів таких; Вертяться скрізь, щоб бачили і їх Л. І. Глібов
який не відповідає правді, має в собі брехню; неправдивий ◆ Цей навіжений молодик не спиниться ні перед наклепом, ні перед брехливим обвинуваченням у недбалому ставленні головного інженера до обов'язків Шовкопляс
несправжній; нещирий ◆ Тяжкі переслідування од-вертих ворогів та брехливих друзів не могли не втомити навіть цей [І. Франка] могутній дух М. Т. Рильський
який часто гавкає (про собак) ◆ Брехливу собаку далеко чути Українське прислів'я

Від ??

Список перекладів