Українська

Іменник.

Корінь: --.

кулясте потовщення на кінці палиці і т. ін. ◆ У великій хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою І. С. Нечуй-Левицький
істор. палиця з кулястим потовщенням на кінці, яка була колись військовою зброєю ◆ З наскоку тріснув [Турн] булавою По в'язах, великан упав Котляревський
1. така ж палиця як символ влади ◆ До булави треба й голови Українське прислів'я ◆ Не хотілось в снігу, в лісі, Козацьку громаду з булавами, з бунчуками Збирать на пораду Т. Г. Шевченко
заст. довга палиця з кулею зверху — річ, належна до парадної форми швейцара в установах і аристократичних домах Російської імперії ◆ Стояв [перед дверима] страшного росту швейцар із здоровенною булавою Панас Мирний

Від ??

Список перекладів

булава