бунтар

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

Іменник.

Корінь: --

Вимова

• МФА: []
•  вимова^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. підбурювач до бунту, учасник бунту ◆ Микола, замість панського лану, вийшов на своє поле; він стрівся з людьми і тих намовив жати своє жито.. Од того часу пан мав на прикметі Миколу й звав його бунтарем Нечуй-Левицький
   1. непокірлива, схильна до бунту людина ◆ Довго-довго згадували люди Самуся — палкого бунтаря Крижанівський

Споріднені слова

• зменш.-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів